Жаль їм злинути з світу ласого,

Від утіх-розкош в мертву темряву,

Що на той-бо світ, на суд праведний...

А сіромі пак на ті заходи

Нема вільної і хвилиноньки:

Лиш про те вона побивається,

Щоб не зніс потоп їй хатиноньки,

Не забрав добра її вбогого,

Із худобою, а то й з дітками,

Чи недужими - батьком, ненькою...

Що їй думати про гріхи свої?

Гвалт безжалісний, скрута, горенько

Та темнота - ось відповідники!

Що лякатись їй смерті наглої?

Не дало життя втіх і радощів,

А дало дише муку, нуждоньку,

То хоч смерть ота угамує їх,

В ямі темній дасть їм відлежатись…