http://www.zoofirma.ru/

Шпаргалка з морфології: всі частини мови коротко

Увага! Тренувальні тести з теми

Запускаємо Youtube канал "Світу слова" - приєднуйся!

Самостійні (повнозначні) частини мови:

Іменник – назва предмета, особи, явища (хто? що?): комп’ютер, батько, сніг.

Прикметник – назва ознаки (який? чий?): новий, молодий, холодний.

Числівник – кількість предметів, порядок предметів при лічбі (скільки? котрий?): два, четвертий.

Займенник – заміняє іменник, прикметник, числівник, проте він неконкретний (можна сказати аморфний, неточний) (оскільки заміняє вищеназвані частини мови, то й питання його співпадають з питаннями цих частин мови: хто? що? який? чий? котрий? скільки?)

Увага! Власне слова «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» є займенниками і саме на них будується майже половина займенників, тому варто їх запам’ятати.

Розряди займенників:

— особові (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони);

— зворотний (себе);

— присвійні (мій, твій, наш. ваш, його, її, їх (їхній));

— питальні (хто? що? який? котрий? чий? скільки?) (в питальному реченні);

— відносні (хто, що, який, котрий, чий, скільки) (в розповідному реченні);

— заперечні (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки) (творяться додаванням до «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» заперечної частки «ні»);

— неозначені (дехто, дещо, деякий, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, абихто, будь-хто, будь-що та ін.) (творяться додаванням до «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» різних частинок);

— вказівні (цей, оцей, той, отой, такий);

— означальні (сам, увесь, усякий, кожний, інший).

Увага! Займенник варто вивчити прискіпливо, адже через те, що він відповідає на кілька питань і має не один розряд, його можна сплутати з іншими частинами мови.

Дієслово – називає дію (що робити? що зробити?): писати, купувати, знайти.

Інфінітив – неозначена форма дієслова (початкова), впізнаємо по суфіксу «ти» в кінці: працювати (є ще особові форми дієслова: (я) працюю, (ти) працюєш і т.д.)

Дієприкметник – змінювана форма дієслова, називає ознаку предмета за дією (який? яка? яке? які?): написаний, куплений, знайдений.

Часи

Активні дієприкметники

Пасивні дієприкметники

теперішній час

дієслівна основа теп. ч. +

-уч(ий), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ий)  квітувати – квітуючий (сад)

НЕ ВЖИВАЮТЬСЯ:

СУФІКСИ: -Ш, -ВШ

(кілька винятків:

перемігший, бувший)

мину­лий час

основа інфінітива + -л(ий)

скресати - скреслий (лід)

основа інфінітива перехідних дієслів + -н(ий), -ен(ий), -т(нй)

прочитати – прочитаний (текст)

засклити – засклений (балкон)

сплести – сплетений (вінок)

Увага! Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові широко не вживаються. Зокрема, зовсім перестали вживатися активні дієприкметники теперішнього часу на вираження діючої ознаки людини. Вони замінюються складнопідрядним реченням: перевиконуючий план робітникробітник, що перевиконує план.

Зовсім не утворюються дієприкметники від дієслів на -ся: той, що навчається; той (те), що світиться.

Дієприслівник – незмінювана форма дієслова, виражає додаткову дію підмета (що роблячи? що зробивши?): вибираючи, відпочивши, працюючи, закохавшись.

Впізнаємо по суфіксах (незмінних): -учи, -ючи, -ачи, -ячи, -ши, -вши (інколи до цих суфіксів додається постфікси «ся» («сь») – посміхаючись, обійнявшись).

Увага! Дієприслівник і дієприслівниковий зворот майже завжди виділяється комами.

Прислівник – незмінна частина мови, що виражає різні види ознак (основне питання – як?): швидко, весело.

Розряди

На які питання відповідають

Приклади

Спосіб дії

як?

яким способом?

швидко, пішки, добре, верхи, по-українськи, потроху, розумно, дзвінко, зручно, разом, навпри­сядки

Міра і ступінь дії

скільки? наскільки?

в якій мірі?

вдвоє, натроє, багато, мало, дуже, зовсім, занад­то, набагато, надзвичай­но, дотла, трохи, значно, цілком

Місце дії

де?  куди?  звідки?

там, тут, туди, сюди, додолу, звідти, здалеку, ліворуч, угорі, внизу, додому, знадвору, прямо, убік

Час дії

коли?

З (до) якого часу?

увечері, зранку, сьогодні, нині, тепер, довіку,-торік, завжди, відтоді, рано, піз­но, поночі

Причина дії

чому?  через що?

з якої причини?

згарячу, спросоння, зопалу, зозла, спересердя, мимо­волі, знічев’я, ненароком

Мета дії

для чого? навіщо?

з якою метою?

наперекір, навмисне, на­показ, на щастя

Службові частини мови:

Прийменник – допомагає створювати відмінки, стоїть перед іменником (прикметник, числівник, займенник). ПРИЙМЕННИК НЕ МОЖЛИВО ВИКИНУТИ З РЕЧЕННЯ: у, на, про, через, біля, за, з.

Сполучник – об’єднує два однакових слова або граматичні основи:

Сурядні сполучники:

— єднальні: і, й, та (=і), та й, і... і, ні... ні, ані... ані, також, не тільки... а й

— протиставні та зіставні: а, але, та (=але), зате, проте, однак, так

розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то

Підрядні: що, бо, тому, щоб, коли.

Підрядні порівняльні сполучники: як, мов, ніби, наче.

Частка – надає слову нового значення, ЇЇ ЛЕГКО МОЖНА ВИКИНУТИ З РЕЧЕННЯ: б, не, хай, нехай, ж, тільки, навіть.

Детальніше як розрізняти прийменник, сполучник і частку – в цій статті.

Вигук – звуконаслідування: гав, няв, кукуріку, почуття – ой, ах, Божечки.

 

Увага! Хитринки з теми частини мови - тут.

 

Увага! Тренувальні тести з теми

Запускаємо Youtube канал "Світу слова" - приєднуйся!

 

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Читайте також інші теми розділу "Фонетика" та "Лексикологія. Фразеологія""Будова слова. Словотвір,"Синтаксис.Пунктуація" згідно вимог ЗНО.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/