Карпатські зорі, чужі й недалекі,
Торкаються струн моєї душі.
В вирій не летять зранені лелеки
Пишу я комусь потрібні вірші?
Чи потрібна комусь я з моєю бідою?
Пишу без душі - завмерла вона.
І ніхто не поділиться щастям зі мною
І горе своє сам вип'є до дна
Нема кому пожалітись, поплакати,
Уявляється навіть хочеться щоденника
Бути між людей і бути у.таборі
І не отримати підтримку від дружинника.
13.07.1998
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Карпатські зорі
Теги: вірші, поезія, інтимна лірика, біль