Вслухаюсь у себе,
Мов у щось чужорідне
Відшукую координати
Знайомі. І німле ефір
Вслухаюсь в хворобу
Фіксую ядучий подих
Найменше здригання
Втоми ловлю.
Вслухаюсь у біль
І себе забуваю
І живу чужим
Рахую з'їдені сни
А потім, як плата
Стає непомірною
Втікаю у бездню весни.

27.05.99
автор - Леся Скорик © "Світ слова"