В Петро («Наталка Полтавка» Івана Котляревського)
41. Образ нескореного титана Прометея є у творі
Д «Кавказ» Тараса Шевченка
42. Віршовий розмір «Енеїди» Івана Котляревського
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак...
Б ямб
43. Перша пісня, яку виконує Наталка ( «Наталка Полтавка» Івана Котляревського), це
Г «Віють вітри, віють буйні...»
44. До одного літературного роду належать усі твори рядка
Г «Чорна рада» Пантелеймона Куліша, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного
45. Елементи імпресіонізму наявні у творі
Д «Intermezzo» Михайла Коцюбинського
46. У творі «Маруся Чурай» Ліни Костенко характеристика персонажа
Був молодий і гарний був на вроду.
І жив, і вмер, як личить козаку.
За те, що він боровся за свободу,
Його спалили в мідному бику стосується
Б Северина Наливайка
47. Розв'язкою комедії «Мина Мдзайло» Миколи Куліша є
В звільнення Мини Мазайла з роботи
Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун - бо це лиш рупор мас,
І вже менш за все — «Кобзар Тарас»
Він, ким зайнялось і запалало...
В Євген Маланюк
49. З-поміж перелічених поетів до «празької школи» належав
Б Євген Маланюк
50. Уривок «Коло хати мати-зозуля кує мені розлуку. Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий» узятий із твору
Б «Зачарована Десна» Олександра Довженка
51. У жанрі колискової пісні написано вірш
Д «Лебеді материнства» Василя Симоненка
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль покотьолом,
моє серце в ведмежий барліг...
Б Василь Стус
Ще молитесь, далекий брате,
Серед Звенигородських піль.
Ще не стомились карбувати
В коштовних ямбах вічний біль.
присвячені
Б Максиму Рильському
54. Автор першого історичного роману в українській літературі
А Пантелеймон Куліш
55. Образ церковної чаші як символ незнищенності українського народу наявний у творі
В «Жовтий князь» Василя Барки
56. Заклик «Всім серцем любіть Україну свою - і вічні ми будемо з нею!» належить
Г Володимирові Сосюрі