Ось подивись, дитино:
Вечір іде до хати,
Уже згасає днина,
Спить Україна-мати.
Ось подивись, дитино:
Верба схилила вроду
Тихенько річка плине,
Ловить зірки у воду.
Ось подивись, дитино:
Лан шепоче колоссям,
Щоб хліба господиням
На диво усім вдалося.
Тож пам'ятай, дитино,
Предків минулу славу,
Що повік не загине.
Щоб не стало в забаву.
Бережи ж дбайливо
Бо єдине нам дано:
Є одна Україна,
Іншої вже не стане.

Серпень 1995р

автор - Леся Скорик © "Світ слова"