Чарівнице-осене,
небо холодне барвиш у синь
Воно квітне у мене в долонях
Спогадом весняної роси,
Що виступала на серці припонах
Тоді тремтіла жилка золота,
Яка тебе єднала з сонцем
І відкривав свої врата
Вічний час, єднав нас із творцем
Тоді сонце мелодію виводило незнану
Чекання чуда, чекання дива
А дарувало віру нам незламну.
Я знаю воно прийде.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"