http://www.zoofirma.ru/

Вдалину іде моя свідомість.

Вдалину іде моя свідомість.

Я лишаюсь.

Прихилюся до стіни й дивлюсь їй в слід.

Похитнуся до землі і ледь тримаюсь.

А вона все повертатись не спішить.

Десь блука поміж світами, мов заброда,

Щось шукає вдалині чи в чужині.

Між синами й доньками мого народу

Хоче паростки знайти вже весняні.

Я у спеці ледве рухаюсь і дишу.

Я чекаю й голосно годинник б'є.

Розриває цокотом безмірну тишу.

Розбиває несвідоме все моє.

Десь блукає маревами мандрівниця.

Я уривками ловлю її думки.

Інфопростір вперто жити кличе.

Та не можу я порушити руки.

29.07.05

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/