- 2 -
Сон прийшов. І ти прийшов у сні.
Завжди у війні і у броні.
З того боку барикад? Життя?
Так і не дізналась до пуття.
Сон прийшов. Як завжди навісний.
Ти і я стали в нім на бій.
Хто кого! Я ще тебе не знала.
Ворогом вважала. Жала
Та всадив у стіни поза мною
Я мовчала і тремтіла з болю.
Але ще раз цілить не далася.
Увінчала в серце тобі ... щастя?
Чом, скаже все видається,
Лише грою твого серця.
Ти умисне в мене не поцілив.
Змусив зненавидіти те тіло,
У якому жив. Ти - мене
Це страшно - вбити
Ще страшніш потому
Полюбити.
Іронічна усмішкою-маска
Це теж ти знав. Знов промашка.
Боляче лишатись вороговим тілом,
Де поштовх кожен уриває жили.
Де він виштовхує тебе в заграння
Я - біль - це я завдала тобьрани
Це я не навіщала твоє тіло.
Це я любила - вбивця - полюбила.
Скажи чому?
А сон від віч тікає.
В сні порятунку я тобі шукаю.
О вороже ти мій зболілий.
І ранок, пелюстками з лебеді лий.

17.01.2000
автор - Леся Скорик © "Світ слова"