Сон (“У всякого своя доля…”) Тарас Шевченко - 20

Сторінка 21 із 34

І всі у ряд поставали,

Ніби без'язикі -

Анітелень. Цар цвенькає;

А диво-цариця,

Мов та чапля меж птахами,

Скаче, бадьориться.

Довгенько вдвох походжали

Мов сичі надуті,

Та щось нишком розмовляли

Здалека не чути -

О отечестві, здається,

Та нових петлицях,

Та о муштрах ще новіших!..

А потім цариця

Сіла мовчки на дзиґлику.

Дивлюсь, цар підходить

До найстаршого... та в пику

Його як затопить!..

+2 #2 kira_kodrjana@inbox. 12.05.2013, 21:04

Господи, в його віршах стільки стогону та нарікань на лиху долю, аж читати соромно :sad:

+9 #1 Oleg 17.02.2011, 17:08

Москалі хай почитають!!!