Жде Ігор брата милого в Путивлі.
Примчав і мовив Всеволод буй-тур:
"Один ти в мене, Ігорю, мій брате;
Порада і розрада ти моя!
Сідлай же, князю, коні свої бистрі,
Бо вже мої осідлані стоять
Попереду під Курськом, наготові.
Мої куряни - воїни умілі:
Під трубами сповиті, із шоломів
Напоєні й згодовані зі списа;
Дороги та яруги їм відомі;
В них луки пружні, повні сагайдаки
І шаблі гострі - волос перетнуть.
Вовками скачуть в полі і шукають
Собі та князю слави й перемоги!.."
На сонце Ігор глянув і жахнувся -
Все військо враз покрилося пітьмою!
І мовив Ігор: "Браття і дружино!
Забитим краще буть, ніж полоненим.
Тож сядьмо, браття русичі, на коней,
Щоб глянуть на великий синій Дон!.."
Й таку незборну Ігор мав жадобу
Дістатись Дону, спробувати Дону,
Що геть йому знамення заступила.
"Бажаю, - мовив, - списа поламати
Край поля Половецького із вами,
Хоробрі, мужні русичі! Загину
Або шоломом Дону зачерпну!"
Коментарі
Ні! Це далеко не все! "Слово..." займає приблизно 24-29 аркушів А4 десь 12 шрифту!
А твір і справді фіговий! Взагалі нічого не ясно( Не знаю, як то треба нам вчити!..
Ще й на ЗНО... (чи як його?..) Згодна з Тим!
Угорі сторінки - внизу показує наступну.
Цей твір - перлина української літератури.
Але важкий для розуміння... (принайні з першого разу мало що врізається в пам`ять)
Стрічка RSS коментарів цього запису