http://www.zoofirma.ru/

Той, що приходить з листопадом - 3

Зміст статті

Наступного ранку сонечко промінцем розбудило її. Здивовано поглянула на власну кімнату, і згадала все. Вона лежала на чомусь м'якому, вкритому рядниною. А сама вона була вкрита тонкою ковдрою, своїм та його плащем.

 

Нинішній господар сидів на стільці біля вікна. З нахиленої голови і дихання зрозуміла – він ще спав. Приємно кольнула думка, що її не розбудив… вона обережно підвелася і вийшла на поріг будинку. Старий парк вітав її синявою бабиного літа.

На звичному місці знайшла дрова, акуратно складені, як завжди. Хоча вони не могли тут так довго пролежати. Взяла кілька полінець і рушила назад.

Розпалила вогнище, яке згасло вночі. Взяла ковдру і вкрила Незнайомця. Хоч як тихенько вона це робила, він від легкого доторку відкрив очі і посміхнувся їй вітально… і знову зловила себе на почутті радості.

Це була субота.

Потім вони довго ходили парком…Вона говорила без спину. Відчувала, що можливо занадто багато розповідає, але спинитись не могла… та й не хотіла. Бо за все одноманітне її життя ніхто ще нею не цікавився. А вона так цього потребувала – і вона говорила. Розповідала про парк, Пашка, самотність і подряпину на дверях кухні.

І завжди зустрічала його уважні незбагнені очі, і ще іноді посмішку, тремтливу, аж ніжну, але майже невловну. Від цієї посмішки в його очах стрибали іскорки. Такі теплі, такі рідні…

Не здивувалась, як раптом посеред розмови, коли говорила про якусь свою кривду, міцно і ласкаво пригорнув до себе. Просто завмерла від нового їй почуття щастя, яке мурашками пробіглося по її нервах.

А ввечері пішли на старий-старий фільм і сиділи тихо у темному залі, тримаючись за руки…

red leavesred leavesred leavesred leavesred leavesred leavesred leavesred leavesred leavesФото повністю

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: осінь, проза, оповідання, новела, кохання, любов

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/