http://www.zoofirma.ru/

ЛІСОВА ПІСНЯ. Леся Українка - 55

Зміст статті

 

Л у к а ш

Я? Так... не знаю...

(Вагаючись).

Чи тут ніхто не був без мене?

К и л и н а

(шорстко)

Хто ж би

тут бути мав?

Л у к а ш

(спустивши очі)

Не знаю...

К и л и н а

(злісно посміхнувшись)

Ти не знаєш,

то, може, я що знаю.

Л у к а ш

(тривожно)

Ти?

К и л и н а

А що ж!

Я відаю, кого ти дожидаєш,

та тільки ба! - шкода твого ждання!

Якщо й було, то вже в стовпець пішло...

Л у к а ш

Що ти говориш?

К и л и н а

Те, що чуєш.

М а т и

(вибігає з хати і кидається з обіймами до Лукаша. Він холодно приймає те

вітання)

Сину!..

Ой синоньку! Ой що ж я набідилась

з отею відьмою!

Л у к а ш

(здригнувшись)

З якою?

М а т и

(показує на Килину)

З тею ж!

Л у к а ш

(зневажливо всміхаючись)

І та вже відьма? Ба, то вже судилось

відьомською свекрухою вам бути.

Та хто ж вам винен? Ви ж її хотіли.

М а т и

Якби ж я знала, що вона така

нехлюя, некукібниця!..

К и л и н а

(впадає в річ)

Ой горе!

Хто б говорив! Уже таких відьом,

таких нехлюй, як ти, світ не видав!

Ну вже ж і матінка, Лукашу, в тебе! -

залізо - й те перегризе!

Коментарі   

+2 #1 Hikari 16.12.2012, 19:24
:cry: Как грустно
Шикарное произведение :cry:
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/