http://www.zoofirma.ru/

Україна в огні. Олександр Довженко - 49

Зміст статті

 

— Дегтяренко?

— Да.

— Ну?

— Нічим дихати! Сильно накрило!

— Га?

— Притисло сильно!

— Чим? — Бомбами.

— Бомбами?

— Да.

— Якими бомбами?

— Важкими!

— А ти яких хочеш? Легеньких? — розсердився Кравчина. — Ти де сидиш? Де ти сидиш, я тебе питаю? На війні ти сидиш чині? Говори, де ти сидиш?

— Та на війні, а де ж, по-вашому, на стадіоні "Динамо" чи на весіллі, бодай вона тричі згоріла, трясця її матері з такою війною...

— Помовч... В чім діло?

— Поранений.

— Га?

— Руки нема. Ясно?.. І ноги... І людей поранено.

— Запорожець! Давай Запорожця!

— Запорожець!

— Батарея Дегтяренка виходить з ладу. Наказую бігом зайняв його позицію.

— Да.

— Стояти в смерть!

— Стою!

Великої сили важкий снаряд упав коло самого бліндажа капітана, потім другий, третій. Завалило бліндаж. Капітан Кравчина чудом виліз з нього, як з могили.

— Запорожець?

— Да.

— Стояти в смерть.

— Та чув уже. Стою, — сказав Запорожець і тут же строго звелів своїй батареї точно виконувати наказ капітана.

— Тільки прошу без суєти, — добавив од себе Запорожець, коли батарея під сильним огнем стала на нову позицію. — Коли при мені ото суєта, я перестаю розуміти противника. Я презираю таку війну. Понятно?

— Да.

— Да не да, а точно. Понятно?

— Точно.

— От суєта... Ну, давайте.

І Запорожець плюнув на долоню, як добрий плотник.

Трудно знайти людину, од якої можна було б почути отакі розумні слова в такий час. Другий на його місці забелькотів би вже чортзна-що, бачачи, як летіла з-за рогу на батарею велика колона танків.

Вони грізно коливалися, мов кораблі на хвилях, стріляючи на ходу з гармат і кулеметів.

За ними гуркотіли десантні причепи, битком набиті п'яними автоматниками.

А на самих танках сиділо множество зеленуватих фріців, вчепившися один в од-ного і за що попало, мов нужа.

Грім і гуркіт потрясали все. Вся земля, все здригалося під тягарем залізного пото-ку.

А Запорожцеві, здавалося, тільки того було й треба.

— Давай огонь... — крикнув він раптом неймовірно гучним грубим голосом і весь мов загорівся.

Спалахнули Іванові хлопці од цього крику, кинулись до гармат. В одну мить нічого не стало чути.

Гарматні обслуги метались левами в шаленому ритмі

— Снаряд! Замок! Приціл! Огонь! Снаряд! Замок!

Коментарі   

-1 #11 Настюша 28.03.2016, 08:18
Вполне нормальный текст :roll:
Мне было интересно читать :lol:
Цитата
+3 #10 Юльк@ 03.02.2014, 16:53
Дуже класний твір, насправді читати не люблю. Але цей твір дійсно дуже захоплюючий. Також дуже цікавий фільм.Раджу всім))))
Цитата
+3 #9 Ірена 26.01.2014, 19:41
Гарний твір!!! І хоч суть твору збережена, але так хочеться такого щасливого-щасливого кінця: без війни... Хочеться добра та гарних буднів для головних героїв! ;-)
Цитата
+7 #8 Олена 20.02.2013, 18:38
[quote name="faina"]хочеться продолжения[/а мені здається,що продовження було б зайвим,оскільки голвний сенс письменник вже зміг передати.
Цитата
-7 #7 faina 14.01.2013, 00:45
хочеться продолжения
Цитата
+15 #6 Адам 06.10.2012, 22:17
дуже хороший роман прочитав з задоволенням :lol:
Цитата
+33 #5 Macaroon 06.02.2012, 13:52
:cry: захоплююче..
як на мене, з програми 11 класу у Довженка найкращі твори..)
Цитата
+55 #4 Dasha 29.01.2012, 10:40
вперше читаю такий захоплюючий твір.
неймовірно. непогано було б поставити його (фільм), але він уже є, поставлений Солнцевою. той фільм скупий. потрбно передати все, що було в ті роки. всі сльози, страждання та скорботу матерів... Для того, щоб люди навчилися цінувати свою державу, цінувати своїх героїв, цінувати Україну... в мене з'явилася мрія - "Ураїна в огні".
Цитата
+41 #3 yeaaaah 15.01.2012, 18:28
що нуу, твір класний , хоча би щось почитаєм нормальне
Цитата
+42 #2 о..о!..о!ох..уу 19.09.2011, 17:17
:lol: класний твiр :D
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/